що порушує

1) протизаконний, який порушує закон; який загрожує суспільній небезпеці; який порушує громадський порядок; який порушує суспільну мораль; непристойний; безладний

2) на порушення громадського порядку; на порушення суспільної безпеки (моралі тощо)

•

- disorderly act

1. adj

1) безладний; неорганізований; сплутаний

2) що бешкетує (безчинствує)

3) юр. що порушує закон; недозволений; протизаконний

4) розладнаний, розстроєний

5) непристойний, розбещений

6) недисциплінований

2. adv

1) безладно; неорганізовано

2) буйно, шумно

* * *

1) безладний; неорганізований; сплутаний

2) який бешкетує, який буйствує

3) юp. який порушує закон; недозволений, протизаконний

1) безладно; неорганізовано

2) буйно, галасливо

1) що порушує (збурює)

2) хвилюючий, бентежний, тривожний

* * *

1) який порушує, який збурює

2) хвилюючий, тривожний

негармонійний; що порушує гармонію (злагоду)

* * *

1) порушник миру

2) юр. порушник громадського порядку (спокою)

* * *

1) той, хто порушує мир

2) юp. особа, яка порушує громадський спокій, порядок

3) порушник спокою

1) порочний; розбещений; зіпсований

2) упертий

3) вередливий, примхливий; незговірливий

4) неправильний; що порушує норми

5) перекручений, помилковий, хибний

* * *

1) порочний, спотворений, перекручений; зіпсований

2) упертий, який наполягає ( на своїй неправоті); незговірливий, капризний, норовливий, примхливий

3) неправильний, який порушує норми; помилковий, хибний

1) піратський

2) передрукований (надрукований) без дозволу

3) що порушує авторське право

* * *

1) = piratic

2) перевиданий; надрукований, виданий без дозволу; який порушує авторське право

1) що порушує (закон тощо)

2) рел. грішний

3) геол. невідповідний

* * *

1) що порушує ( закон)

2) грішний

3) гeoл. незгідний ( про інтрузії)

4) що наступає на сушу ( про море)

5) що має спадковість ( про організм)

1) правопорушник

2) юр. особа, яка порушує право володіння; особа, яка вторгається у чиїсь володіння

* * *

1) правопорушник

2) особа, що порушує право володіння; особа, що вторгається в чиє-н. володіння; "trespassers will be prosecuted" "порушники переслідуватимуться"

adj поет.

неметричний; що порушує закони метрики

* * *

adj амер.

що порушує (щось — of); що чиниться всупереч (чомусь — of)

* * *

1) той, хто порушує мир

2) юp. особа, яка порушує громадський спокій, порядок

3) порушник спокою

I. чего нарізати, накраяти, (о мног.) понарізувати, понакраювати чого; срв. Нарезать (под Нарезывать). Нарушанный - нарізаний, накраяний, понарізуваний, понакраюваний.

II. нарушить порушувати и порушати, порушити, ламати, зламати, (реже) зломити, поламати и (редко, диал.) поломити що, (преступать) переступати, переступити що и через що; (расстраивать, прерывать) зрушувати, зрушити, розбивати, розбити, перебивати, перебити, збивати, збити, руйнувати, зруйнувати що. [Це порушує наші вигоди (Пр. Правда). Коли я порушу сю нашу угоду, то… (Ор. Левиц.). Я стара, щоб мала звичай батьківський ламати (Л. Укр.). Ти зламав наказ (Грінч.). Не зломить віри (Свидн.). Ти поламав пункт нашої присяги (Куліш). Громадську волю поламали (Мирний). Поломила матусину волю (Чуб. V). Князьки стародавні звичаї переступали (Куліш). Педагоги переступають усяку справедливість (Крим.). Не любив, коли розбивали його самотину (Короленко). Ніхто не перебивав тут нашої самотини (Короленко). Сувора дійсність перебила фантазію (Крим.). Не хотілося руйнувати того тихого, думного настрою (Василь.)]. -ть (супружескую) верность - ламати, зламати, порушувати, порушити (подружню) вірність. [Я не ламала ніколи вірности (Л. Укр.)]. -ть владение - порушувати, порушити володіння (посідання), (чужое земельное, стар.) в чужий ґрунт вступати, вступити. -шить границы земельного владения - порушити межі земельного володіння (земельної посілости), (стар.) землю переступити. -шить граничные знаки - порушити межові знаки, (стар.) закони рушити. -ть договор - порушувати (ламати), порушити (зламати) договір (умову, угоду). -ть долг, обязанности службы - порушувати, порушити обов'язок (повинність), службові обов'язки. -ть закон, заповедь, присягу (клятву) - ламати, зламати (зломити), порушувати (порушати), порушити, переступати, переступити закон, заповідь (заповіт), присягу, (реже) переступати, переступити через закон и т. п. [Не думайте, що я прийшов зламати закон або пророків (Біблія). Ви, святий закон гостинности зламавши, мене замкнули у темницю (Грінч.). Не зломлю закону (Г. Барв.). Ми присяги не хочемо ламати (Л. Укр.). Порушають суспільний та моральний закони (Наш). Через закон переступлю, а зроблю по-своєму (Квітка)]. -ть интересы - порушувати, порушити інтереси. -ть мир - а) (о покое) порушувати, порушити, ламати, зламати, розбивати, розбити, руйнувати, зруйнувати спокій. [Не злама спокою за-для нас (Доман.) Прилине щось пізно осінньої ночи, розбудить, засмутить, спокій зруйнує (Васильч.)]; б) (об отсутствии войны) ламати, зламати, руйнувати, зруйнувати мир. -ть обещание - ламати, зламати, порушувати, порушити, схибити обіцянку. [Схибить хоч малу частину обіцянки (Куліш)]. -ть очарование - руйнувати, зруйнувати чар(и) (о[з]чарування). -ть порядок - см. Порядок 2. -ть право - порушувати, порушити, ламати, зламати, переступати, переступити право. [Ламаючи права народні (Грінч.)]. -ть приличия - переступати, переступити пристойність, порушувати, порушити, зневажати, зневажити звичай (звичайність). -ть равновесие - порушувати, порушити, зрушувати, зрушити рівновагу. -ть слово - ламати, зламати (редко поламати, поломити), порушувати, порушити слово, (сов. ещё) схибити (змилити) слово, змилити на слові. [Хто ламає слово, той віру ламає (Номис). Не зламав Роберт свойого слова (Л. Укр.). Не порушить слова (Ор. Левиц.). Ви знайшли тепер, до чого причепитись, щоб слово схибить (Самійл.). Не ти змилив слово, - я (Кониськ.). Коли-б чого не було нам за те, що змилимо на слові (Кониськ.)]. -ть тишину - порушувати (порушати), порушити, зрушувати, зрушити, розбивати, розбити, перебивати, перебити, збивати, збити тишу. [Напружену тишу ніщо не порушало (Кодюб.). Гудок паровоза порушав иноді урочисту тишу ночи (Черкас.). Затримував дихання, щоб не зрушити тиші (Л. Укр.). Тишу перебивало тільки дзенькання дзвоника (Короленко). Тільки крик шуліки різко збивав тишу (Короленко)]. -шать общественную тишину - порушувати громадський спокій. -ть ход работы - перебивати, перебити роботу. Нарушенный - порушений, зламаний, поламаний, переступлений; зрушений, розбитий, перебитий, збитий, зруйнований. [Охорона зламаного права (Рада)]. -ться - порушуватися, порушитися, ламатися, зламатися; бути порушуваним, порушеннм, ламаним, зламаним, переступленим и т. п. [Сили небесні порушаться (Біблія)]. Равновесие - шилось, -шено - рівновага порушилася (зрушилася), рівновагу порушено (зрушено). Законы природы не -ются безнаказанно - законів природи не можна зламати (порушити, переступити) безкарно.

* * *

несов.; сов. - нар`ушить

1) порушення

2) який порушує

•

- breaching party